Аудіовізуальний метод в викладанні української мови як іноземної для дитячої аудиторії

Стрімкий техногенний розвиток суспільства вніс корективи у всі без винятку сфери людської діяльності. Відчутні зміни відбулися і в освіті, з’явилися нові способи викладу матеріалу, стало можливим використання на уроках аудіо- та відеозаписів, що отримало назву аудіовізуального методу навчання. Така методика дозволяє продемонструвати реальні комунікативні ситуації й їхнє мовне відображення; забезпечує динамічність та різнобічність сприйняття мовного матеріалу; підвищує мотивацію до вивчення мови; сприяє одночасному візуальному й слуховому сприйняттю мови; розширює географію мовного середовища за межі навчальної аудиторії; унаочнює різноманіття інтонацій, типів голосів, що дозволяє уникнути звикання до голосу й темпу мовлення лише викладача [7, с. 210-211].

Загалом роль аудіовізуального методу у вивченні мови висвітлено у працях українських дослідників І. Кочан [3], Б. Сокола [5], Н. Цісар, О. Ценюх, М. Мерцало, С. Ставничої, К. Скиби [7]. Попри активне застосування аудіовізуального методу в процесі вивчення УМІ, є потреба в подальших дослідженнях, в контексті цієї методики відчувається нагальна необхідність розроблення теоретичних і практичних матеріалів для викладання УМІ дітям. Отож актуальність цієї розвідки не підлягає сумнівам.

Мета статті – проаналізувати можливості аудіовізуального методу в роботі з дітьми, які вивчають УМІ та обґрунтувати умови створення нових та покращення якості існуючих потенційних аудіо- та відеоматеріалів.

Переваги аудіовізуального методу в процесі вивчення мови дітьми – очевидні. Методисти вважають, що «слухання – це перші навички, яких набувають діти у процесі засвоєння рідної мови, вони випереджають говоріння. Це також і перші навички, яких набувають ті, хто навчається іноземної мови в природний спосіб (в іншомовному середовищі), і вони знову ж значно випереджають говоріння» [6, с. 233]. Якщо ж, завдяки використанню аудіовізуального методу, забезпечити дітям одночасність слухового і зорового сприйняття мови, то рівень засвоєння нового матеріалу буде значно вищим.

Особливої популярності зараз набуло вивчення мови через фільми, серіали. Оскільки для дітей актуальними будуть мультфільми, то далі мова йтиме про них. Плануючи використання в курсі УМІ для дітей україномовних мультиків вітчизняного виробництва, слід зважити, що обирати майже нема з чого, те, що є – або занадто локалізоване й етнізоване, зорієнтоване на українського глядача, або застаріле і зовсім далеке від реальності, або надто символічне і важке для дитячого сприйняття [7, с. 215-216]. Що стосується мови, то цілком зрозуміло, що в мультфільмах, які були зроблені для україномовних дітей, жодних спрощень (в лексичному наповненні, граматичних конструкціях тощо) немає. А про сучасні навчальні мультики, на яких могли б вивчати українську мову діти-іноземці, взагалі можна лише мріяти.

Як варіант – використання іноземних мультфільмів з українським озвученням. Це звісно краще, ніж нічого, але подавати іноземні мультфільми з українським озвученням недоречно, тому що «через мову ми показуємо й культуру її носіїв, а не іноземну культуру» [7, с. 216].

Від інших можливих (в контексті аудіовізуального методу) дитячих засобів для навчання української мови як іноземної мультфільм відрізняється своєю структурною гнучкістю. За потреби до одного мультика (чи однієї серії мультсеріалу) може бути підібрано: пісню (відеокліп), відеопрезентацію (в формі, що не порушує цілісності сюжету), а ще – вірш, скоромовку і т. д. Дотримання такої структури в розробці концепції, наприклад, двадцятисерійного мультсеріалу з УМІ для дітей – шлях до оптимізації роботи на заняттях з дітьми. Таке комплексне представлення матеріалу значно зекономить час на занятті і менше втомить дітей, ніж, скажімо, почерговий перегляд і слухання всіх цих складових як окремих (поза мультиком) навчальних одиниць. Також слід звернути увагу на таке – що коротший мультик, то більш ефективна роботи з ним – є можливість детальніше опрацювати матеріал і зберегти активність дітей на протязі всього перегляду.

Проте, поки таких спеціальних розробок нема, обравши аудіовізуальний метод для навчання дітей УМІ, матимемо цілий ряд проблем з вибором і пристосуванням матеріалу для україномовних дітей до потреб дітей, які вивчають УМІ.

Уявімо, що перед нами завдання зібрати відеоматеріали до дитячого курсу УМІ, які б згодилися для використання під час вивчення теми «Їжа». Звісно розпочнемо пошук потрібного з мережі Інтернет. У вільному доступі швидко знайдемо, наприклад, презентацію «З чого мама варить борщик» [8]. Спробуймо проаналізувати це коротеньке відео на предмет доцільності включення його в курс УМІ для дітей. Насамперед, слід зазначити, що така форма представлення матеріалу дітям – це, справді, те, що потрібно. Ідея коротенької відеопрезентації – альтернатива вивченню лексики зі словниками.

Щодо зображень-ілюстрацій (а це фотографії), які маємо в презентації, то дітям варто було б запропонувати щось більш цікаве для них, наприклад, веселі малюнки овочів (можна з очима, ротами і т. д.) і інших продуктів без надмірного промальовування. В викладанні УМІ дітям важливо, послуговуючись певною наочністю, зважати на відповідність підібраних матеріалів віковим особливостям дітей. До дитячих ілюстративних матеріалів є ряд вимог: реалістичність зображення, його наближення до життєвого досвіду дітей, виразні й чіткі контури, відображення основного, суттєвого (не перевантаженість деталями), інтенсивні кольори [2, с. 18-19]. Наочність, на думку дослідників, має бути «… сучасною, художньою і педагогічно доцільною. Вона повинна впливати на учня як в естетичному, так і в інтелектуально-освітньому плані, бути виразною, розумною, цікавою» [1, с. 178].

Що стосується озвучення презентації, то відразу ж перша фраза-назва звучить з помилками. Чуємо пом’якшення шиплячих «ч» і «щ», які в українській мові є твердими, і лише частково пом’якшуються в позиціях перед «і», «я», «ю», «є» в питомо українських словах та словах іншомовного походження. Помилка пом’якшення шиплячих під впливом російської мови часто трапляється в мовленні українців, тому слід докладати максимальних зусиль, щоб хоча б навчальних матеріалах її не було.

І врешті – залишилося проаналізувати лексику. В відеопрезентації для вивчення запропоновано наступні лексичні одиниці: цибуля, морква, буряк, капуста, картопля, м’ясо, квасоля, томатна паста, чорний перець, лавровий лист, кріп, петрушка, сіль, сметана. Всього 14 одиниць (11 слів і 3 словосполучення). Для навчання і розвитку україномовних дітей (для яких власне і зробили це відео) така лексика буде цілком прийнятною. Якщо ж розглядати лексичне наповнення ролика щодо можливості включення його до дитячих навчальних матеріалів з УМІ, то серед перелічених вище лексичних одиниць будуть і ті, що першочергово мають бути в переліку лексем навчальної теми «Їжа», і ті, вивчати які доцільніше пізніше. Користуючись «Словником-мінімумом української мови» З. Партико [4], до якого ввійшла найчастіше вживана українська лексика (з 6 частотних словників), розмістимо слова з відеопрезентації в порядку від найчастіше вживаних до тих, що не зафіксовані в цьому лексикографічному джерелі взагалі. Отримаємо такий перелік лексичних одиниць: сіль (зафіксовано в 6 словниках), буряк, картопля, капуста, квасоля, м’ясо (в 4 словниках), цибуля, сметана (в 3 словниках), морква, кріп, петрушка, томатна паста, лавровий лист, чорний перець (не представлені в словниках). Цей міні-аналіз лексики на частотність вживання в мовленні українців показав, які одиниці (ті, що не представлені в словниках) можна упустити, використовуючи цю презентацію чи готуючи подібну для викладання УМІ дітям.

Подібна ситуація зі ще однією доступною для перегляду в Інтернеті презентацією – «З чого тато робить піцу» [9]. ЇЇ також перед тим як використати в навчальних цілях слід «підкорегувати». Зауваження такі ж як і до першої презентації – пом’якшення шиплячих приголосних; фотографії в якості ілюстративного матеріалу, а не яскраві малюнки для дітей; 50% лексики, яка не є часто вживаною (за словником З. Партико). Окрім цього, можливість включення презентації, яка не має лінгвокраїнознавчої цінності, залежатиме від того, яку Україну матиме на меті показати своїм учням вчитель. Традиційна Україна (якщо йдеться про їжу) – це борщ, вареники і т.д., сучасна – це ще й піца, і все те, що доступне українцям так само як представникам інших народностей. Досвід показує, що цікава сучасна Україна, така, що може переймати краще від іноземців, буде значно ближчою і привабливішою для дітей, особливо, якщо серед навчальних матеріалів буде щось пов’язане з країною їхнього проживання.

Зваживши плюси і мінуси знайдених в мережах презентацій, продовжуємо пошук інших матеріалів для дітей, пов’язаних з темою «Їжа». Вдалою стає спроба пошуку чогось цікавого про овочі і фрукти – натрапляємо на відео «Ходить гарбуз по городу» [10]. Ці відомі поетичні рядки з вдало проілюстрованими і частково анімованими персонажами могли б бути навчальним матеріалом з УМІ для дітей. Проте, обираючи це відео для навчання дітей-іноземців, варто наперед підготуватися до пояснення цілого ряду слів, які змінювати в самому відео не варто, щоб не позбавляти текст ознак вірша. Для дотримання віршованої форми використано таку лексику: демінутиви (огірочки, морквиця, сестриця), діалектизми (бараболя, свояки), прикметник повної нестягненої форми (гарбузовая). Вдале пояснення значень цих слів через використання їхніх нейтральних відповідників сприятиме включенню цього відео до переліку допустимих дитячих навчальних матеріалів з УМІ.

І врешті перейдемо до пошуку мультфільмів. Доводиться вибирати між давно застарілим українським матеріалом і сучасними мультсеріалами закордонного виробництва, озвученими українською мовою. Останні мають очевидні переваги у всьому, навіть попри деякі огріхи в перекладі текстів на українську мову. В переліку серій обов’язково знайдемо декілька таких, що згодяться для перегляду під час вивчення потрібної теми. Проте такі популярні зараз в Україні дитячі мультсеріали як, наприклад, «Свинка Пепа» [12] і «Каю» [11] мають суттєвий недолік з погляду на потенційність використання їх як навчальних матеріалів для дітей з УМІ. Йдеться про те, що в цих мультиках, нехай і українською мовою, показано культуру іншого народу, реалії і традиції чужі українцям. Вже самі назви «Свинка Пепа» і «Каю» яскраво підкреслюють не український характер цих серіалів, а переглядаючи серії, переконуємося, що є ще багато моментів, через які в дітей можуть сформуватися хибні уявлення про Україну.

З’ясування (на прикладі проаналізованих вище відеоматеріалів) можливості застосування аудіовізуального методу в процесі викладання УМІ дітям на українському матеріалі показало наскільки важким, якщо взагалі можливим, може бути процес адаптації до потреб іноземців того, чим на сьогодні може послуговуватися викладач УМІ, готуючись до тематичного уроку.

Подібний результат матимемо, якщо шукатимемо відеоматеріали до будь-якої іншої навчальної теми.

Отже, з викладеного вище випливає необхідність створення якісних навчальних відеоматеріалів, чітко зорієнтованих на іноземну аудиторію: з належними ілюстративними матеріалами (обов’язково з використанням анімації різного рівня складності); з врахуванням лексичного мінімуму; з допустимою тривалістю в часі, з правильною українською вимовою; з відтворенням сучасних українських реалій.

Подальші наукові дослідження можуть бути пов’язані з розробкою рекомендацій щодо створення навчальних відеоматеріалів з УМІ для дітей на різних етапах навчання. Загалом перспективними будуть ґрунтовні дослідницькі роботи як теоретичного, так практичного спрямування, присвячені чіткому визначенню ролі аудіовізуального методу навчання в контексті УМІ.

1.Алямовская Г. В. Проблемы использования цвета в учебниках / Г. В. Алямовская // Проблемы школьного учебника. – М., 1982. – Вып.10. – С. 178.

2. Ворона І. Українська дитяча ілюстрація повинна бути оригінальна / І. Ворона // Книжковий клуб. – 1999. – № 21-22. – С. 18-20.

3. Кочан І. Методи викладання мови як : екскурс в історію / І. Кочан // Теорія і практика викладання української мови як іноземної : зб. наук. праць. – Вип. 12. – Львів, 2016. – C. 55-61.

4. Партико З. Словник-мінімум української мови / З. В. Партико. – К. : Ін-т журналістики, 2004. – 79 с.

5. Сокіл Б. Методи вивчення української мови як іноземної та їх характеристика / Б. Сокіл // Теорія і практика викладання української мови як іноземної : зб. наук. праць. – Вип. 2. – Львів, 2007. – C. 14-18.

6. Станкевич Н. Взаємопов’язане навчання видів мовленнєвої діяльності в курсі української мови як іноземної: теоретичний і практичний аспекти / Н. Станкевич // Теорія і практика викладання української мови як іноземної : зб. наук. праць. – Вип. 12. – Львів, 2016. – C. 232-242.

7. Цісар Н. Аудіовізуальні засоби у навчанні іноземців / Н. Цісар, О. Ценюх, М. Мерцало, С. Ставнича, К. Скиба // Теорія і практика викладання української мови як іноземної : зб. наук. праць. – Вип. 12. – Львів, 2016. – C. 210-216.

8. Відеопрезентація «З чого мама варить борщик» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=VGXx8f120zg.

9. Відеопрезентація «З чого тато робить піцу» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=wSfuq2bVOfo.

10. Відеоролик «Ходить гарбуз по городу» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=bYbDnvu6Nu0.

11. Мульфільм «Каю готує» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=EnONzQsfwLs.

12. Мультфільм «Свинка Пепа» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=f45gpLQXpOI.