– Прокидайся! Львів! Львів? Від цього слова Марк підскочив як обпечений. Ось він, Львів, – його давня мрія, місто, яке до сьогодні було лише кружечком на карті, а відтепер має стати початком – чого? Захопливої пригоди, небезпечної авантюри, дурної витівки?.. Чесно кажучи, він і сам до ладу не знав цього. Місяць тому, сидячи в університетській …
– У Вас заброньований номер? Це був уже четвертий готель. Сонна тітонька у віконці реєстрації втомлено дивилася на Марка. От дурень! – лаяв сам себе Марк. – Ну як можна було отак поїхати, як вітер в полі? Не пошукати можливих місць ночівлі хоч би в першому пункті призначення! От тепер тиняйся серед ночі! Маленькі готельчики, …
– Судячи з акценту – німець, – почув Марк крізь сон уривок якоїсь розмови, – ну, або австрієць. Була дев’ята ранку. Після вчорашнього дощу сонце взялося надолужити згаяний час, але заглядало до кімнати якось ніби з-за рогу. Це тому, що вікно виходить у двір, – ліниво подумав Марк. Він чув, як Дмитро на кухні говорить …
– Куди пхаєшся? Марк і Ксеня їхали переповненою маршруткою кудись на околицю, де проходив фестиваль ретро-авт і куди, за словами Ксені, Марк конче мусив потрапити «як естет і мандрівник». Щоправда, він не дуже вбачав взаємозв’язок між старими машинами, естетикою і мандрами, але Ксенин дар переконання виявився сильнішим, ніж Маркова лінь, і от тепер він знемагав …
– Але ж ти розумієш, що це недоцільно! Ксеня з Марком сиділи на парапеті на Високому Замку і пили пиво. Під ними розляглося нічне місто, блимали вогні, чути було віддалений шум – дзвінки трамваїв, рев автомобілів, музика і людські голоси зливалися в суцільне гудіння. Дискусія про політичну культуру, суспільний капітал, демократію і тоталітаризм точилася вже …
– Але найкраще – в Карпати. Було вже далеко за північ, кава в горнятках давно захолола, а Дмитро з Марком все сиділи над картою, вигадуючи найбільш несподівані маршрути поїздок. – От дивись, – Дмитро тягнув пальцем по витягнутій ниточці дороги. – Можна через Стрий і далі на Славське, там в принципі незле, але це так, …
– До Івано-Франківська підкинете? Марк зупинив старенький «Форд». Водій, похмурий чоловік років сорока п’яти, мовчки кивнув. Було ще дуже рано – Марк спеціально вибрався на околицю якомога скоріше, щоб не їхати у спеку. Це навіть добре, що водій небалакучий, – думав він, розглядаючись навсібіч. – Можна спокійно подумати про подорож, і взагалі… Марк згадував вчорашній …
– Найкраще – маршруткою. Марк стояв перед вокзалом в Івано-Франківську і намагався дізнатися, чим можна доїхати до Криворівні. Ідею з автостопом від відкинув відразу – судячи з карти, занадто багато було між Франківськом і Верховиною проміжних пунктів, і, скоріше всього, довелось би хтозна-скільки разів змінювати попутки. І от зараз рум’яна молодичка з купою торбів посеред …
– Добрий вечір в вашій хаті! Марк стояв на порозі старенької дерев’яної хати. Балакуча бабуся вела перемовини з господарем, який стояв у темному кутку, і Маркові ніяк не вдавалося роздивитися його. Тим більше вражав його голос – густий, з приглушеними півтонами, він ніби йшов звідкись із підземелля, і від цього, а ще від тьмяного світла, …
– Кукуріку! Марк прокинувся і довго не міг зрозуміти, де він. Півень під вікном дзвінко виспівував, вихоплюючись серед різноголосся оркестру ранкових звуків. Від вчорашніх страхів не лишилось і сліду. Сонячне проміння вривалося крізь маленькі вікна і заповнювало колибу. Миколи не було видно – десь, напевно, вже пішов у справах. Марк роздивився по кімнаті. Дерев’яні меблі, …
«Так і заблукати недовго», – думав Марк, продираючись вузькою стежкою, що вилася поміж смереками. Він ішов уже години дві, а доріжки до села, про яку розказували йому зустрічні гуцули, так і не було. «Ну то так з кілометр», – сказав той чоловік, але Марк проходив кілометр за кілометром, а доріжки все не було. Невже таки …
– Вставай, хлопче! Марк злякано підхопився. У хаті було ще зовсім темно, тільки прямокутники вікон ледь-ледь починали сіріти. Він намацав окуляри, сонними очима втупився в підсвічений диск годинника: четверта ранку. – Вставай-вставай, – гудів Микола звідкись з темряви. – Так і все життя можна проспати. Марк знехотя виліз з теплих обіймів ліжників. Що трапилося? Чому …
«Більше ніяких планів», – сказав сам собі Марк, голосуючи на виїзді з Верховини. Сюди з Криворівні він добрався попуткою. Прощання з вуйком Миколою було коротким – як видно, старий не любив довгих проводів. Почепив лише корінчик-талісман на шкіряну мотузочку, щоб, бува, не загубився в дорозі, урочисто, як орден, повісив Маркові на шию – ото й …
– Заходьте, дорогенький, заходьте! Галя, миловидна жіночка років сорока п’яти, у претензійному шовковому халаті в японському стилі і з яскравим макіяжем, широко посміхалася, показуючи Маркові його кімнату. Водій був правий: квартира непогана, очевидно, в центрі міста, і замок Марк встиг побачити краєм ока. От тільки господиня… Якось надто вже опікувалася вона гостем, надто детально розказувала, …
– Доброго ранку! Ну от, – зітхнув про себе Марк. Хотів тихенько втекти зранку, поки ще всі сплять – яке там! Господиня, уже причепурена й нафарбована, щось активно готувала на кухні. – Заходьте, Марчику, заходьте! Зараз сніданок буде готовий. Рибку посмажила, салатик зробила, «Олів’є» – Ви любите? Зараз ще картопелька досмажиться, ковбаску поріжу… П’ять хвилиночок, …
– Ну, як Вам тут, подобається? Марк уже другу годину бродив по замку. Колись, ще будучи студентом, він страшенно любив замки, об’їздив цілу Європу і непогано розбирався на фортифікаційних спорудах, тому здивувати його чимось у цьому плані було складно, але Луцький замок йому чомусь таки припав до серця. Маленький, ошатний, він виглядав якимсь затишним, домашнім. …
Марк біг по вузькій дорозі, яка тягнулася між щільними рядами якихось кущів, як коридор. Гілки кущів шарпали його з усіх боків, бігти було важко, але позаду щось голосно хекало – невидима небезпека, близька і невідворотна, мчала за ним по п’ятах. Було темно, світло вибивалося тільки звідкись спереду, і туди, до джерела світла, він і поспішав, …
– Та це ж просто епічна пригода! Вони сиділи в кафешці на Хрещатику – Марк, Катінка і її друг Мартін, теж німець і теж рекламіст. Вперше за весь час мандрівки Марк міг говорити по-німецьки, і, напевно, тому говорив він багато і швидко, оповідаючи усі деталі своєї поїздки. Катінка з Мартіном слухали захоплено, тільки час від …
– Який придурок знову вимкнув кондиціонер?! Товстий чоловік відкрив дверцята купе, намагаючись вхопити хоч краплю свіжого повітря. Вони їхали тільки три години, попереду була ще ціла ніч – поїзд прибував до Сімферополя десь біля дев’ятої ранку. У купе було дві крайності: або кондиціонер працював на повну потужність, і тоді пасажири куталися у светри, які видобували …
– Таксі! Кому таксі? – Квартири біля моря, недорого! Привокзальна площа у Сімферополі нагадувала східний базар. Тут метушилися сотні пасажирів у барвистому одязі, з валізами і торбинками з південними фруктами, одні – з бронзовою морською засмагою, інші, ті, що щойно прибули – блідошкірі мешканці мегаполісів, в очах яких світилася мрія здобути собі за два тижні …
– Отже, ось Вам ключі від кімнати, літньої кухні ми не замикаємо, пральна машинка внизу, ванна також, але у дворі є ще літній душ. Влаштовуйтесь, думаю, Вам тут буде зручно. Господиня квартири, інтелігентна літня жінка, проводила Маркові інструктаж – як користуватися примхливою старенькою технікою, де розташовані стратегічні об’єкти – море, базар, автобусна станція. Будиночок виявився …
– Мідії, рапани! – Пахлава медова, хто бажає? – Гаряча кукурудза! Марк ішов по пляжу, як по полю бою – все навколо було густо встелене людськими тілами. Що ж це за відпочинок такий? – думав він. – Смажитися на розпеченому камінні, заробити проблеми зі шкірою, а для чого? Та ще ці тітки, які продають їжу… …
– Агов, куди ти пропав? Маркові нові друзі гукали його, а він забув про все на світі: стоячи на вершині Ай-Петрі, він дивився на море, на гори, на величне синє небо, і неймовірна, дика радість сповнювала його. За це він і любив гори: після важкого підйому тут, на вершині, було відчуття, що цілий світ перед …
– Шановні гості, дорога родино, музиканти запрошують вас до столу і бажають вессссселої забави! Музиканти утнули якогось хвацького маршу, і численні гості, серед яких були і Марк з друзями, почали заповнювати залу. Це була якась їдальня – здається, колишня військова, раніше в Умані був військовий аеродром. Зараз залу використовували для різноманітних урочистих подій – такий …
– А може, Стіксом поплаваємо? Короткої нічної прогулянки Софіївкою явно було замало. Зранку вся компанія знову прийшла в парк, і Марк нарешті мав можливість роздивитися каскади, гроти і водоспади, диво з каменю і зелені, створене колись руками українських кріпаків. Вони вже обійшли півпарку, піднялися до Верхнього ставу, і зараз Марк з інтересом розглядав амстердамський шлюз …
– Значить, правила такі: в машині не курити, не хропіти, ну, і розважати мене цікавими історіями. Сашина сестра з чоловіком сіли на заднє сидіння, Марк влаштувався спереду, і вони вирушили в дорогу. Саша, знову в джинсах і футболці, вправно вела машину, час від часу відбиваючись від дошкульних коментарів, які кидала її сестра. Марк розклав на …
– Шановні туристи, праворуч ви бачите дорогу, що веде до нашого родинного гнізда, яке в народі називається просто дачею. Вони виїхали дуже рано, ледь минула шоста година, і зараз Саша, щоб не заснути за кермом, розважалася проведенням імпровізованої екскурсії. Марк, також сонний, як міг, намагався підтримувати розмову, але очі вперто закривалися. – Нічого, – підбадьорювала …
– Марк, – здивовано видихнула Ксеня. Вони стояли посеред вулиці в Чернівцях, розгублені, заскочені цією випадковою зустріччю. Поступово обличчя в обох почали прояснюватися, а далі розпливлися в широких посмішках. – Ксеню! – Марк кинувся обнімати дівчину. – Як ти тут опинилася? – Та, знаєш, просто і банально – поїздом приїхала. – Ксеня посміхалася все ширше. …
– Пиво, водичка, сухарики! Провідник похмуро проходив по вагону, штовхаючи перед собою візок з напоями і наїдками. Старенький, деренчливий вагон був заповнений вщерть, жодне вікно не відчинялося, тому задуха була неймовірна. Пасажири були найрізноманітніші: молодіжна компанія з гітарою, численні сімейства з маленькими дітками, похмурі дядьки і тітки, якісь веселі дівулі… Вагон нагадував східний базар з …
– Увага! Починається посадка на пасажирський поїзд номер 134 «Львів – Луганськ». Поїзд знаходиться на другому пероні. Причіпні вагони «Львів – Берлін» знаходяться у голові поїзда. Повторюю… Нічний вокзал жив своїм життям. Поїзди прибували і відправлялися, люди поспішали – хтось від’їжджав, хтось прибував, хтось приїхав вечірніми електричками і тепер влаштовувався чекати нічних поїздів, таксисти і …