Автостопом по Україні. Розділ 11

«Так і заблукати недовго», – думав Марк, продираючись вузькою стежкою, що вилася поміж смереками. Він ішов уже години дві, а доріжки до села, про яку розказували йому зустрічні гуцули, так і не було. «Ну то так з кілометр», – сказав той чоловік, але Марк проходив кілометр за кілометром, а доріжки все не було. Невже таки заблукав? – з тривогою думав він. За весь цей час він не зустрів нікого, хоча, здавалося, постійно крутився десь недалеко від людського житла. Що ж це за кілометр такий? – міркував Марк, і раптом з глибини свідомості випливла розповідь, яку він чув від Ксені ще у Львові. Вона тоді сміялася і розказувала, що «гуцульський кілометр» – це поняття дуже відносне, воно може вмістити в себе півдня дороги. Ну, тоді ще є шанси, – з полегкістю подумав Марк, і саме тієї миті побачив попереду просвіток між деревами – доріжку, що звивисто спускалася до села.

Пейзаж змінився просто на очах: похмурий, сповнений таємниць і містики ліс ніби розступився, перейшов у рідкий підлісок. Відчувалося, що село зовсім поруч. Марк бадьоро рушив уперед, і раптом на повороті мало не перечепився об дівчину, яка мальовничо сиділа на пеньку, як героїня якоїсь казки, і гірко плакала.

Від несподіванки Марк просто втратив дар мови. І дивним було навіть не те, що хтось сидить на пеньку біля дороги і плаче, а сама дівчина: ідеальні пасмочка фарбованого білосніжного волосся, трошки розтріпані, напевно, смерековими гілками, довжелезні нігті, розфарбовані фіолетовим лаком з блискітками, коротесенька спідничка, босоніжки зі сріблястими пасочками на височезних підборах – словом, класична гламурна киця. Дівчина настільки не в’язалася з ситуацією, що важко було повірити в її реальність. Марк ледь втримався, щоб не тицьнути в неї пальцем – здавалося, вона від цього мала б розтанути, як міраж.

– Еее… що трапилося? – він просто не міг придумати, як нормально почати розмову у такій ситуації.

Дівчина підняла заплакане обличчя, побачила Марка і тут же відвернулася, поспішно дістала з сумочки дзеркальце і хустинку і заходилася витирати розмазаний макіяж. «Ну, зараз почне заново фарбуватися», – подумав Марк. Комізм ситуації додав йому доброго гумору.

– Так що таке? – знову перепитав він, логічно вирішивши не дочікуватися завершення косметичних процедур.

– Я… я заблукааааала… – дівуля знову зарюмсала.

Ну, так діла не буде, – рішуче сказав сам собі Марк і почав спокійно, як малій дитині, пояснювати:

– От дивись: доріжка йде донизу – очевидно, до села. Судячи з того, що чути звуки з села, до нього хвилин десять, не більше. Якби ти не ревла і прислухалася – давно вже була би між людьми. Ти взагалі куди йдеш?

–  В Криворівню, – дівчина все ще голосно схлипувала, але помітно заспокоїлася.

– Класно, я також. Ти що там робиш?

– Я студентка, приїхала на фольклорну практику.

– А тут як опинилася?

– Сама не знаю. Вирішила перевірити, чи я смілива і зможу сама піти у глухий ліс. Трохи відійшла від села, а тут суниці. Ну, я почала їх збирати, а потім дивлюся – і не знаю, звідки я прийшла. – Вона оповідала про пригоду з комічним жахом, і сльозинки тріпотіли у неї на віях.

Марк уявив, як ця дівуля дибає на своїх підборах, збирає суниці наманікюреними пальцями, а потім безпорадно стоїть посеред дороги… Він розумів, що це негарно і нечемно, але нічого не міг з собою вдіяти – регіт просто виривався назовні, і стримати його було понад людські сили.

Дівчина ображено надула нафарбовані губки. «Ой як же негарно виходить, – думав Марк. – Теж мені, герой-рятівник: регоче, а бідна дівчина переживає. Але треба ж! От і не вір після того анекдотам про блондинок».

– Гаразд, – сказав він, коли трохи пересміявся. – Маю для тебе добру новину: до села – два кроки. А ще маю добру новину для себе: судячи з того, що ти кажеш, це село і є Криворівня, яку я шукаю вже другу годину. І якщо ти покинеш ображатися і підеш зі мною, то зовсім скоро зможеш повернутися до людського суспільства і збирання місцевого фольклору.

Вони рушили до села – дуже повільно, тобто з максимальною швидкістю, яку може розвинути дівчина на високих підборах, йдучи по гірській дорозі.