Українці. Вірність вірі і традиціям

Наталія Мартинишин

А з чим у вас асоціюється Україна? Талановиті люди, видатні особистості, величаві міста, затишні містечка і села, вражаючі краєвиди, гостинність, розкіш барв на вишиванках, неймовірний креатив в гастрономії та туризмі, а ще особлива шана до традицій та всього, що залишилося в спадок від предків.

Святинь, того, що може бути дорогим серцю українця, багато. А що таке святиня в прямому значенні цього слова і яку роль вона відіграє в житті українців? Уявімо, що ми летимо на повітряній кулі, скажімо, над Києвом і з висоти пташиного польоту милуємося славним містом. Перше, що привертає нашу увагу – це величаві куполи численних соборів і церков. І не лише в Києві так багато храмів. Всюди, де живуть українці, є церкви. Навіть найменші і найбідніші українські села мають свої святині. Важливість церкви для українців можна порівняти хіба що з важливістю повітря і води для життєдіяльності людини.

Фраза «бути українцем» приблизно в дев’яноста випадках зі ста рівнозначна фразі «бути християнином». Свою віру українці отримують у спадок від батьків. Від самого народження і до останнього дня перебування на землі життя українців тісно пов’язане з церквою. Немовля, народжене в традиційній українській християнській сім’ї, обов’язково буде охрещеним. Така дитина змалку братиме участь в житті церкви, знатиме християнську суть Різдва і Великодня, вивчатиме в школі християнську етику, з нетерпінням чекатиме першого Святого Причастя, не уявлятиме як можна одружитися без вінчання в церкві. Свій свідомий вибір щодо віри українці мають змогу зробити лише в дорослому віці, але, як правило, тісний зв’язок з християнством з раннього дитинства, вірність сімейній традиції, вже сформовані релігійні погляди зводять до мінімуму кількість охочих щось змінювати.

В кожній українській домівці є ікони, книжечки-молитовники, Святе Письмо й інші християнські атрибути, які часто передаються з покоління в покоління. Іконки, натільні хрестики – це те, що більшість українців постійно мають при собі. Особливо цінними є освячені речі. Люди щиро вірять в велику силу своїх християнських оберегів. Нерідко, особливо від людей військових, можна почути, що комусь із них врятував життя, наприклад, хрестик, в який, влучила ворожа куля, чи просто щира молитва.

Отже для українців молитва, знак хреста, сповідь, дотримання посту, участь у богослужіннях, здійснення християнських обрядів – важливі потреби. В календарі українця-християнина часто заздалегідь позначено дати головних релігійних свят, які традиційно прийнято святкувати в родинному колі, розпочинаючи спільною молитвою в храмі. В такі дні в домівках українців людно і гамірно. Найрідніші, найближчі люди долають часом тисячі кілометрів, з’їжджаються з різних куточків України і світу, щоб бути в святкові дні разом.

А чи знаєте ви, що, зазвичай, українці брали з собою, вирушаючи, наприклад, в далеку дорогу у пошуках кращого життя? Саме Святе Письмо та Шевченків Кобзар. Ці книги – символи українства багатьох врятували від занепаду духом, багатьом нагадали про їхнє походження, для багатьох стали натхненням. Потреба торкнутися того, що нагадує про Батьківщину, долучитися до свого рідного завжди особливо загострюється тоді, коли людина перебуває далеко від рідної землі. Саме на далекій відстані від Батьківщини українці відчутно змінюються духовно і тут церква відіграє неабияку роль.

Українці-християни, як правило, належать до традиційних для України Української Греко-Католицької Церкви чи Української Православної Церкви. Ці церкви мирно співіснують, між представниками цих конфесій можливі шлюби, священнослужителі цих церков почергово можуть відправляти богослужіння в одному храмі, часто вони спільно служать різні молитви поза храмом, наприклад, на запрошення владних структур свого міста чи села з нагоди певних дат, подій, святкувань.

Українці толерантно ставляться і до представників інших християнських течій, і до тих, хто взагалі сповідує інші релігії – Іслам, Іудаїзм, Буддизм.

На території України є і мечеті, і синагоги, до яких українці-християни шанобливо ставляться. Ніхто не перешкоджає прихильникам християнських течій, які є поза католицизмом і православ’ям, організовуватися в громади, ненав’язливим способом популяризувати свої погляди, в тому числі і на вулицях українських міст.

Свободу віросповідання в Україні гарантовано кожному. Ніхто не в праві змусити людину бути чи не бути християнином. Але те, що Україна – християнська країна – це незаперечний факт. Це відчувається всюди – і на вулицях міст, де багато пам’яток релігійного характеру, церков, і в оселях українців, де на стінах висять ікони і в спеціально відведених місцях розміщені інші християнські атрибути, і в усіх установах, куди зі своїми потребами приходять українці.

Релігія однозначно робить українське суспільство гуманнішим, відкритішим до світу, тому в Україні усім, незалежно від віросповідання, буде затишно.