Структура та зміст уроку на тему «Робота» з української мови як іноземної

Жодна людина не може чітко відповісти на питання: «Скільки професій є на нашій планеті». Світ професій дуже мінливий. Одні з них виникають зі створенням нових галузей діяльності. Інші зникають внаслідок змін у технологіях, організації праці чи управління. У Національному класифікаторі професій України їх зазначено понад 8000, Міжнародна стандартна класифікація подає 5113 професій та спеціальностей. Які з них найбільш поширені? Які популярні? А які дуже затребувані сьогодні?

Кожен з нас щось любить робити більше, щось – менше, а ще щось ми відмовляємося робити взагалі. Комусь до вподоби ремонтувати техніку, а комусь більше подобається спілкуватися з людьми. Одних цікавить логіка алгоритмів, інші прагнуть відтворити на полотні чи папері, у слові чи музиці образи, які їх оточують, щоб зберегти це для нащадків.

Академік Євген Клімов поділив відомі людству професії на п’ять типів. Учений зважав на те, з чим має справу людина: природою, технікою, знаковою системою, іншими людьми чи художніми образами. До групи «людина-природа» він відніс професії: біолог, ветеринар, агроном, садівник, пасічник, лісник, геолог, океанолог та ін. До переліку «людина-техніка» потрапили спеціальності: інженер, машиніст, водій, кранівник, слюсар, зварник, електромонтажник, оператор, радіомеханік, столяр,  будівельник, спеціаліст з телекомунікацій, складальник комп’ютерів і ін.

Професії, які вимагають роботи з іншими людьми, – це лікар, вчитель, вихователь, психолог, бібліотекар, юрист, поліцейський, журналіст, екскурсовод, диктор, диригент, менеджер, адміністратор, рекламний агент, перукар, візажист, офіціант, продавець, касир тощо. Зі знаковими системами, тобто схемами, цифрами, умовними знаками, формулами, словами, шифрами, кодами, таблицями працюють програміст, статист, бухгалтер, економіст, перекладач, секретар-друкарка, топограф. А художні образи, мистецькі, музичні та літературні твори створюють ювелір, фотограф, актор, письменник, музикант, художник, архітектор, скульптор, різьбяр, дизайнер.

У США поширеною є класифікація за комірцями. Усіх фахівців ділять на три групи: білі комірці, сірі комірці та сині комірці. До першої групи належать ті, хто займається розумовою діяльністю, службовці, чиновники, управлінці, менеджери, інженери. До другої групи – працівники соціальної інфраструктури та сфери обслуговування, а до третьої – робітники, зайняті фізичною працею.

Серед великого переліку професій є й особливо небезпечні. Найчастіше ризикують своїми життям і здоров’ям під час виконання службових обов’язків рятувальники, працівники авіації, альпіністи, правоохоронці, прикордонники, військові тощо. Не дуже безпечними є й спеціальності, які ми часто вважаємо «мирними». Це, наприклад, лікар, таксист, касир супермаркету, офіціант.

Англійський психолог Кевін Даттон склав список найбільш психопатичних і стресових професій. На першому місці серед них – керівник компанії. На другому – адвокат. Третє місце – у теле- та радіожурналістів. Також до першої десятки потрапили хірург, продавець, поліцейський, військовий, кухар, священик.

Ринок праці постійно оновлюється. З’являється багато нових спеціальностей. У ХХІ столітті популярними стали професії: копірайтер, контент-менеджер, маркетолог, мерчандайзер, промоутер, супервайзер, рекрутер, ріелтор, логіст, девелопер, брокер, веб-дизайнер, SEO-спеціаліст, івент-менеджер, аніматор, медіапланер, коуч тощо.

Професіями майбутнього можуть стати персональний бренд-менеджер, проектувальник роботів, дизайнер віртуальних світів, проектувальник розумних будинків, сіті-фермер, інженер 3D-друку,                ІТ-генетик, дизайнер інтерфейсів, тайм-брокер, шкільний дієтолог і… учитель. Деякі з цих спеціальностей стають потрібними вже сьогодні, а в недалекому майбутньому на них очікує особливий попит.

Учителі майбутнього, наприклад, створюватимуть індивідуальні навчальні програми, враховуючи потреби учнів, які хочуть досягти життєвого успіху.

Тайм-брокер допомагатиме продавати та організовувати час фрілансерів, яких, як прогнозують, з часом ставатиме більше.

Уже сьогодні набирає обертів популярність 3D-друку, тому потрібними на ринку праці будуть і фахівці у цій сфері. Той, кому подобається таке заняття, зможе стати, наприклад, дизайнером одягу та прикрас, які друкують на 3D-принтері.

Професія ІТ-генетика стане популярною вже в найближче десятиріччя. Він складатиме індивідуальні плани лікування та запобігатиме хворобам на ранній стадії.

Сіті-фермер розводитиме тварин і вирощуватиме рослини в містах – на дахах будинків і в приміщеннях хмарочосів.

Нещодавно в Україні з’явився свій атлас професій майбутнього, в якому описані види діяльності, що з’являться на ринку праці через декілька років, та університети, в яких можна здобути професію майбутнього.

Часто від юнака чи дівчини можна почути: «Хочу бути програмістом!» А чим займається програміст? Що він має знати та вміти? Важливо мати уявлення про зміст професії.

Найважливіше в житті – вчасно усвідомити своє покликання. Вдалий вибір професії є запорукою того, що у подальшому житті ти отримуватимеш від своєї роботи задоволення. Якщо помилишся, тебе не покидатиме відчуття, що займаєшся не своєю справою. Не даремно ж давньокитайський філософ Конфуцій казав: «Обери собі справу до душі – і ти ніколи не працюватимеш».

http://proforientator.info/?page_id=5988

https://1plus1.ua/shkola/novyny/10-profesiy-maybutnogo-kim-pracyuvatimut-nashi-diti

https://ua.korrespondent.net/business/career/1420313-skladeno-spisok-najbilsh-nebezpechnih-dlya-suspilstva-profesij

девелопер     аніматор  контент-менеджер  брокер  медіапланер

Коляд-ою

Галин-ою

Центр зайнятості пропонує курси

перенавчання та підвищення кваліфікації!

Перелік пропозицій в регіональних центрах зайнятості широкий: від 40 до 70 різноманітних професій. Подаємо список найбільш популярних спеціальностей в таких галузях:

Ø Економіка: бухгалтер, аналітик, аудитор та ін.

Ø Робітничі спеціальності: сантехнік, слюсар, токар, автослюсар, водій виробничого транспорту, машиніст, муляр, шліфувальник, тесляр, маляр та ін.

Ø Сфера обслуговування: кухар, охоронець, секретар, касир, діловод, перукар, ліфтер, оператор зв’язку та ін.

Ø Соціальна сфера: соцпрацівник, психолог, вихователь.

Ø Підприємництво: приватний підприємець.

Ø IT: веб-дизайнер, системний адміністратор.

Ø Творчість: ландшафтний дизайнер, фітодизайнер, флорист й ін.

Ø Менеджмент, логістика: менеджер з продажу, торговий представник, логіст і ін.

Ø Медицина: медсестра, сестра-доглядальниця.

Увага!

У різних населених пунктах і районах списки відрізняються, зважаючи на особливості місцевого ринку праці та можливості навчальних закладів. Тому точний перелік вам нададуть тільки у вашому центрі зайнятості.

Тривалість курсів – від 1 до 6 місяців. Крім того, є черги в популярні групи підготовки. Першими зараховують претендентів таких категорій:

§  особи з інвалідністю;

§  безробітні, які перебувають на обліку в центрі зайнятості понад 6 місяців;

§  люди, звільнені з роботи;

§  звільнені військовослужбовці та їхні дружини;

§  громадяни, які шукають перше місце праці, а також не мають професії.

Поспішайте! Радо допоможемо кожному!

Плинність часу – явище неминуче, навіть для такого старовинного міста, як Львів. Разом із технічним прогресом тут виникають нові професії, які витісняють чи замінюють давніші.

У Львові досі працюють сажотруси, але їх залишилося мало. Із винаходом електрики зникла потреба у роботі ліхтарника і мірошника, листоношу нині часто замінює електронна пошта, а водовоза – водогони.

У місті Лева вже не майструють капелюшків, не виготовляють воску, не чистять взуття на кожному розі та й мандрівні музики вже не ті…

Ілько Лемко, відомий дослідник історії міста, письменник та публіцист, вважає, що у Львові не можна говорити про повне зникнення певних професій. Із плином часу вони трансформувалися чи змінили назву. Ось тепер у Львові є начальник обласної поліції, а колись його називали інстигатором. Назва змінилася, проте функції він виконує ті самі.

Якщо поринути в історію, можна простежити, як змінювалося місто, а разом із ним  і сфери діяльності львів’ян. Так, колись у самому центрі міста протікала річка Полтва, на якій працювали люди. На цій річці стояло 20 водяних млинів, де мірошники виготовляли борошно. Робота мірошника була дуже поважною та прибутковою.

Серед професій, які відійшли в минуле, є й ліхтарник. Раніше, як  розповідає Ілько Лемко, місто освітлювали сальні світильники. Вони були дуже незручні, розбризкували жир, що потрапляв ліхтарникам на одяг. У 1858 році у Львові вперше в Україні запровадили газове освітлення вулиць. Це стало справжньою революцією. Ліхтарник із жердиною ходив вулицями, відкривав віконечка ліхтарів, відкручував вентиль, звідки виходив газ, – і ліхтар спалахував світлом. Останні газові ліхтарі у Львові запалювали на площі Ринок на початку 60-х років ХХ ст., потім їх замінили на електричні.

У «зоні ризику» сьогодні є професія водовоза. Раніше вони забезпечували водою львів’ян, хоча й водогони у місті теж були. Звісно, не можна говорити, що ця професія нині зникла, адже по Львову досі їздять фургончики, якими доставляють питну воду.

Але містяни переважно користуються тою, що тече з крана. Згадка ж про перший львівський водогін сягає 1407 року. Наприкінці 90-х років ХХ ст., під час розкопок у місті знайшли водогін, що безперервно працював 600 років.

Історик і львовознавець Ігор Лильо стверджує, що раніше у Львові мало не на кожному кроці за символічну плату можна було почистити взуття. Тепер цю справу у місті намагається відновити один чоловік, якого інколи можна побачити на вулиці Галицькій.

Також у Львові колись була надзвичайно цікава школа капелюшників та майстерня капелюхів на пл. Ринок. Тепер же у місті продають привезені головні убори.

Немає у сучасному місті Лева й шорників – ремісників, які виготовляли все для запрягання коней. Зникла й потреба у фахівцях, які раніше займалися ремонтом карет – немає що ремонтувати.

Відійшла у минуле професія точильника ножів. Колись вони стояли просто на вулицях, і люди ходили до них, щоб заточити свої ножі, тепер для цього є різні пристосування.

Серед фахів, які зникли, є й мандрівні музиканти, адже змінилася суть цього заняття. Сучасні артисти, звичайно, їздять із концертами Україною та закордонням, але мандрівними музикантами їх вже не назвеш, це вже інша індустрія.

Був раніще у Львові, як згадує Ігор Лильо, і цікавий цех, який називався «білильня». Він тримав монополію на вибілювання тканини.

Також була ще одна професія, яка зараз не має ремісничого характеру. Йдеться про виробників і продавців воску. Виробництво воску контролювало місто. На нього ставили спеціальну печатку, а за спробу підробити – карали смертною карою! Тоді віск підроб­ляли, досипаючи мелений горох. Цей цех зник, коли у Львові з’явилися електрика і газ. Свічки залишилися, але стали переважно елементами декору.

Нині на межі зникнення ще одна типова львівська про­фесія – сажотрус. Їх тепер у місті катастрофічно мало. «Я знайомий із двома сажотрусами, можу сказати, що вони дуже непогано за­роб­ляють, як на львівські та й українські умови. Львів – старе місто, для сажотрусів тут є робота. Часом ці люди не встигають бігати від одного об’єкта до іншого. Молодь у сажотруси не йде, а дарма, доброго сажотруса нині важко знайти. У Львові їх менше ніж десять», – ділиться думками львовознавець Ігор Лильо.

Однією з найшановніших у древньому місті була професія ката. Такий  статус ці фахівці мали через специфіку роботи. Вона вимагала відповідної психологічної стійкості та фізичних навичок. Окрім цього, львівський кат був ще й головним санітаром міста: відповідав за чистоту вулиць, роботу двірників, відведення нечистот. Сьогодні обов’язки ката перейняли представники пенітенціарної служби, які здійснюють вирок суду. Правда, тепер злочинцям не відрубують руку чи вухо, а тримають під вартою.

http://www.lvivpost.net/lvivnews/n/22718

http://photo-lviv.in.ua/de-u-lvovi-meshkav-kat/

Д О С Л І Д Н И К Р Е М І С Н И К П И С Ь М Е Н Н И К

Ш О Р Н И К С У Д М У З И К А Н Т П Р О Д А В Е Ц Ь

Т Е Л Е Ф О Н І С Т К А М І Р О Ш Н И К С А Н І Т А Р

І С Т О Р И К Д В І Р Н И К Б І Л И Л Ь Н Я П О Л Т В А